Зовнішня підтримка та внутрішнє фінансування військово-оборонних дій України

Військова та економічна допомога західних демократій відіграє надзвичайну роль у протистоянні збройній агресії росії та деокупації захоплених територій України. Але вона не применшує значення внутрішніх зусиль і ресурсів для розвитку військово-промислового комплексу України.

Більше року протистояння України збройній агресії росії та звільнення частини окупованих територій стали результатом мужності та героїзму українського народу, кваліфікованого управління оборонними та наступальними операціями, а також військової та економічної допомоги демократичних країн.

Західний політикум і громадськість після перших місяців відчайдушної боротьби українців з окупантами почали усвідомлювати, що досягнення росією успіху в цій боротьбі порушуватиме базові засади світового порядку на багато десятиріч уперед, а диктатори і злочинці по всьому світу отримають можливість безкарно захоплювати території інших суверенних держав, вбиваючи їх громадян. Тому після деякої пасивності на початку російського вторгнення допомога західних союзників почала набирати обертів з травня 2022 року.

У цьому процесі позицію та інтереси східно-європейських країн досить коректно озвучив польський економіст Ч. Віплош: поляки повинні допомогати Україні не лише тому, що ми хочемо підтримати сміливих українців, які протистоять жорстокому насиллю росії, але й тому що ми є наступною ціллю агресора.

Щодо очікуваних ефектів від такої підтримки то багато експертів відзначають, що військова та економічна підтримка Заходу допоможе Україні здобути перемогу у війні й продемонструє іншим диктаторам високу витратність насильства для їх режимів, а це, в свою чергу, допоможе зберегти багато людських життів у майбутньому.

Обсяги військової та економічної допомоги Україні від держав-союзниць у період з 24 січня 2022 р. до 15 січня 2023 р. за сумою зобов'язань досягли 144 млрд євро (розрахунки Кільського інституту світової економіки). Ця сума охоплює військову допомогу, гуманітарну і фінансову допомогу державних інститутів; вона не включає приватні пожертвування, витрати на утримання українських біженців за кордоном і натуральну допомогу Україні від міжнародних організацій.

Найбільшим донором України стали США, сума зобов'язань яких досягла 73,2 млрд євро, включаючи 44,3 млрд військової допомоги. Показово, що на США припадало більше 50% сумарної допомоги західних демократій Україні. ЄС як колективне утворення та його окремі члени зобов'язалися надати Україні 55,1 млрд євро або 38% від загальної оголошеної допомоги. Європейська комісія і Рада ухвалили виділення Україні 29,9 млрд євро, Уряди країн ЄС – 20,1 млрд євро, Європейський інвестиційний банк – 2 млрд, а Європейський фонд миру – 3,1 млрд євро. Серед 3-х видів підтримки військова допомога ЄС становила 13,8 млрд євро або ¼ від загальної допомоги ЄС у 3-х формах.

Привертає увагу той факт, що США надали Україні помітно більшу допомогу, ніж усі члени ЄС та інститути ЄС разом узяті, хоча війна вже більше року йде біля кордонів ЄС, а не США. Крім того, США спрямовують до України майже виключно грантову чи безвідшкодовну допомогу, а у фінансовій допомозі ЄС частка грантів становить тільки 27%.

Таблиця 1 – Фінансова, гуманітарна і військова допомога Україні від держав-донорів у період 24.01.2022-15.01.2023 у млрд євро (зобов'язання щодо надання)

Джерело: Kiel Institute for the World Economy.

Вагомість різних донорів у наданні військової, фінансової та гуманітарної допомоги Україні демонструє діаграма 1. Як бачимо, лідерами у наданні військової допомоги Україні є США (44,3 млрд євро), Великобританія (4,9 млрд), ЄС (3,1 млрд), Німеччина і Польща (по 2,4 млрд), Канада (1,3 млрд євро). Ця ж група країн та колективні інститути ЄС виділили Україні й найбільші обсяги фінансової допомоги.

В цілому сума зобов'язань донорів щодо надання Україні військової допомоги у період до 15 січня 2023 р. становила 65,3 млрд, а фінансової допомоги – 79,5 млрд євро. Такі суми є вражаючими і засвідчують безпрецедентні обсяги підтримки України західними демократіями. Але в той же час, як зазначає Ю. Городніченко, на 2023 рік фінансова допомога Україні від союзників має досягти 45 млрд доларів, що складає тільки 0,1% від ВВП союзників, 4% щорічного бюджету НАТО і 9% від вже проголошених сум витрат урядів країн ЄС на допомогу споживачам від підвищення цін на енергоносії.

Відносно своїх економічних можливостей на передньому краї фінансової боротьби з агресором в Україні стояли Східно-європейські країни і США. Лідерами за обсягами наданої Україні допомоги у відсотках до свого ВВП стали Естонія (1,1% ВВП), Латвія (1%), Литва (0,7%), Польща (0,6%), США (0,4%), Болгарія і Норвегія (по 0,4%), Великобританія і Канада (по 0,3% ВВП). Обсяги допомоги від США були вражаючими як у абсолютних, так і відносних величинах.

У той же час найменші обсяги допомоги Україні відносно свого ВВП серед розвинутих країн надали Франція, Італія, Бельгія, Австралія, Швейцарія, Японія, Ірландія. Кожна з цих країн погодилася виділити на допомогу Україні менше 0,1% свого ВВП.

Діаграма 1 – Фінансова, гуманітарна та військова допомога Україні від держав-союзниць у млрд євро

Джерело: Kiel Institute for the World Economy.

З боку союзників України у даний час все чіткіше вимальовується така позиція: допомога Україні в протистоянні російській агресії буде надаватися стільки часу, скільки потрібно Україні, а для західних демократій – це інвестиція в збереження миру у світіта в їх країнах.

Як обґрунтовує професор Університету Каліфорнії Г. Роланд, російська перемога в нинішній війні зруйнувала б досягнення кількох десятиріч, пов'язані з побудовою міжнародного порядку, заснованого на правилах, що гарантував мир і процвітання після ІІ світової війни.

Російська перемога означала б також повернення до насильницької політики XIX сторіччя, що базувалася на військовій силі, шантажі та колонізації слабших держав, тобто вона б ознаменувала повернення до колоніальних війн і війн між великими державами; в епоху поширення ядерної зброї такий стан справ породжує екзистенційну загрозу для збереження життя на всій планеті.

Але будучи прагматиками слід визнати: мобілізація зусиль 54-х країн світу і надання Україні вагомих обсягів військової та фінансової допомоги не відміняє того факту, що виживання держави у боротьбі з жорстоким і мілітаризованим ворогом у тривалому часовому періоді вимагає також суттєвих внутрішніх зусиль і спроможностей.

Варто пам'ятати, що, наприклад, напередодні та в перші місяці російського вторгнення Україна отримувала від партнерів лише ручну протитанкову та стрілецьку зброю. Крім того, надання Україні сучасних засобів ППО в більш-менш достатніх обсягах було схвалено лише на VI і VII Рамштайні в жовтні та листопаді 2022 р., тобто після восьми місяців звірячих бомбардувань росією території України.

Врахування цих обставин, поряд з усвідомленням неможливості багаторічної масштабної підтримки України союзниками, підводить до такого висновку: розвиток військово-промислового комплексу України за рахунок внутрішніх ініціатив і ресурсів (але у відповідності із стандартами НАТО) є пріоритетним завданням національного порядку денного як під час війни, так і після її закінчення.

До великої війни упродовж 2015-2021 років видатки зведеного бюджету на сектор оборони складали від 2,4 до 2,9% ВВП. У 2022 році бюджетні видатки на оборону досягли 23,9% ВВП і фінансувалися здебільшого за рахунок власних доходів бюджету (у частині фінансової підтримки бюджету донорами багато з них висували вимогу щодо неможливості спрямування їх грантових чи кредитних коштів на військові цілі).

За моїми оцінками після закінчення війни для вирішення першочергових завдань, що стоять перед ЗСУ та зміцнення оборонних можливостей країни, з бюджету необхідно буде витрачати щороку не менше 6% ВВП. Міжнародний досвід засвідчує, що у країнах, які перебували під постійною загрозою військового вторгнення і брали участь у військових діях, на сектор оборони уряди витрачали від 4,2% до 7,6% ВВП бюджетних коштів (див. табл. 2). Наприклад, в Ізраїлі впродовж 2000-2009 років середньорічні витрати на оборону складали 7,6% ВВП.

Таблиця 2. Країни з найвищим рівнем бюджетних видатків на оборону протягом 2000-2019 рр. (десять років підряд з найвищим рівнем), % ВВП

Джерело: складено автором за даними МВФ "COFOG database".

Цікаво поглянути на сучасну військово-політичну сферу Польщі та події, які там розгорталися після російського нападу на Україну. У березні 2022 р. Польський Сейм прийняв закон "Про захист Вітчизни", який націлений на посилення боєздатності національних збройних сил і передбачає збільшення витрат на оборону та збільшення чисельності армії майже утричі.

В квітні 2022 р. Міністерство оборони Польщі підписало контракт на закупівлю 250 американських танків "Абрамс" вартістю 4 млрд євро. В травні Польща закупила 500 пускових установок HIMARS. Було підписано також договір з Південною Кореєю про постачання танків, гармат і літаків у рамках одного із найбільших оборонних замовлень країни за останні роки.

Міністр оборони Польщі М. Блащак заявив, що Польща прагне створити найсильніші сухопутні війська серед країн НАТО, а оборонний бюджет країни на 2023 рік досягне рекордних 97 млрд злотих або 20 млрд дол. США.

Такі рішучі дії польської сторони та оцінки ряду експертів говорять про те, що Польща має певні побоювання відносно надійності "парасольки" НАТО у разі нападу росії на Польщу.

Для зміцнення оборонної промисловості України проектом Національного плану відновлення передбачено розробку та реалізацію державних цільових програм у сферах розвитку озброєння та оборонного комплексу за такими напрямками: авіабудування та авіа-ремонт; бронетанкова техніка; високоточне озброєння та боєприпаси; артилерійська, протитанкова та проти-корабельна зброя; радіолокація, радіозв'язок та спеціальне приладобудування; космічна програма.

Це має відбуватися в унісон із вступом України до НАТО та перебудовою всіх видів озброєнь на основі стандартів НАТО. Такі зрушення потребуватимуть кілька-кратного збільшення державного оборонного замовлення в Україні.

Важливу роль повинні відігравати і запуск проектів державно-приватних партнерств (ДПП) та участь приватних інвесторів у розбудові сучасного оборонно-промислового комплексу. Необхідними заходами для модернізації і покращення забезпечення ЗСУ є:

- створення правових інструментів для ефективного функціонування ДПП і спільних підприємств, які працюватимуть на сектор національної безпеки і оборони;

- розширення дії Закону України "Про індустріальні парки" і застосування інших інструментів державної підтримки та адресного стимулювання розвитку виробництв військового призначення;

- поширення дії майбутньої системи страхування від військово-політичних ризиків в Україні на прямі іноземні інвестиції та спільні підприємства у секторі оборонно-промислового комплексу.

Окреслені заходи повинні активізувати роль внутрішніх ресурсів у розвитку оборонного потенціалу України та унеможливити агресивні дії з боку росії впродовж наступних десятиріч.