Новий вид банків: заради чого, чому зараз, скільки в тому зради

Дуже схоже, що незабаром в Україні з’являться, як це називають в НБУ, "новий тип фінансової установи".

Мова йде про банк фінансової інклюзії з обмеженою банківською ліцензією. Звісно, варто розібратися, як поява таких нових фінансових установ вплине на надійність банків, на вартість та доступність послуг. Тому що це дійсно певна зміна звичного банківського ландшафту. І ще тому, що навколо цієї ідеї було свого часу купа чуток та спекуляцій.

Одразу, щоб було зрозуміло: мене в цій історії дуже тішить перспектива появи нових банківських установ, хоч і спрощених. Бо, відверто, мене дуже бентежило скорочення кількості банків і послаблення конкуренції між ними. І внаслідок цього послаблення конкуренції почався погіршуватись банківський сервіс. А нові гравці на банківському ринку – це подарунок нам, клієнтам, це покращання послуг і стримування розміру комісій.

Законопроект про банк фінансової інклюзії має номер №12044 та назву "Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку фінансової інклюзії в Україні" - можете за ним послідкувати, якщо є бажання.

Він поданий 19 вересня від імені групи депутатів, в яку входять голови комітету по фінансах, податках та митниці, а також комітету по соціальній політиці та захисту прав ветеранів. Тобто шанси на його проходження достатньо високі, хоч навряд чи це станеться раніше кінця року, бо в роботі у Ради бюджетний процес, податкові закони і ще багато чого. Та скоріше за все, він буде ухвалений достатньо швидко.

Найголовніше, що зрозуміло з цього проекту закону та пояснень НБУ, які пролунали на нещодавній прес-конференції, це те, що для будь-якої мережевого нефінансового бізнесу буде можливість почати надавати певні банківські послуги. Аж до прийому депозитів та видачі кредитів. Тобто умовна мережа супермаркетів або служба експрес-доставки зможе отримати у Нацбанка банківську ліцензію, але ця ліцензія буде доволі обмеженою.

Навіщо це робиться – для того, щоб у тих місцях, де традиційним банкам важко або неможливо працювати, люди мали можливість користуватись усіма потрібними фінансовими послугами. Це робиться заради людей, які живуть поблизу лінії фронту, на деокупованих територіях, перш за все. Голова НБУ Андрій Пишний абсолютно відверто пояснив на прес-конференції, що саме війна і виклики, що пов’язані з нею, були причиною цієї новації.

Спрощена ліцензія для банка фінансової інклюзії – це, на мій погляд, взагалі передумова для того, щоб ця ідея "злетіла". Тому що біля лінії фронту дуже важко, навіть, скоріше, неможливо виконувати ті вимоги, які діють відносно традиційних банків. А робота через поштове відділення, аптеку або магазин – цілком реальні.

Як завжди, в цій ідеї є певні компроміси та ризики, які мають чимось врівноважуватись.

Та ж Нова Пошта вже має у своїй структурі фінансову компанію, як дозволяє надавати купу послуг, але не депозити та кредити. Тому що кредити та депозити – це ризики неповернення, це додаткові вимоги щодо нагляду з боку НБУ. Саме тому будуть запроваджувати "банк фінансової інклюзії", до якого будуть висуватись і вимоги щодо капіталу легші за ті, що діють відносно традиційних банків, і вимоги до якості управління – а от ці вимоги будуть ідентичні з тими, що для традиційних банків.

Саме завдяки вимогам до якості управління банки фінансової інклюзії, а точніше, вклади в них, будуть знаходитись під "парасолькою" Фонду гарантування вкладів, як і вклади традиційних банків.

Тобто банк фінансової інклюзії буде простіше відкрити, але не так просто буде вести цей бізнес. Тут виникає слушне питання – чому ж не зробити те саме із існуючими банками? Наприклад, із дрібними?

Відповідь дуже проста: тому що, наприклад, торгівельна мережа, що має ще й ліцензію банку фінансової інклюзії, буде ділити витрати на утримання торгівельних точок між своїм звичним торгівельним бізнесом і банківським бізнесом. Отже зможе суттєво економити на оренді, опаленні-освітленні-охороні тощо. Тоді як традиційний банк має утримувати відділення виключно на заробітки від банківських послуг.

Особисто мене дуже цікавило питання щодо кредитів, тому що зібрати депозити або організувати платежі – справа непроста, але достатньо зрозуміла. А от з кредитами інакше – їх не так складно видавати, а от повернення та обслуговування позик – це важка справа. Чи впораються компанії, які раніше до банківської справи не були дотичні?

Я навіть напряму запитав Андрія Пишного та його колег про те, чи впораються власники спрощених ліцензій із кредитуванням? Відповідь була для мене дещо неочікуваною. Ця відповідь випадала за межі звичного для банкірів консервативного мислення. Тому що на прифронтових територіях додаються суттєві специфічні ризики неповернення кредитів – куплена за кредитні гроші автівка або інше майно можуть бути втрачені внаслідок воєнних дій. Це не кажучи про те, що особисті ризики для позичальника там суттєво вищі, ніж в інших місцях України.

Якщо стисло, то можливість кредитувати залишили заради того, щоб люди на близьких до фронту територіях могли жити, а не намагатись виживати. Хоча ризики кредитування в таких умовах, ніби, в НБУ розуміють і готові забезпечити ефективний нагляд за цими новими банками фінансової інклюзії.

Щоб врівноважити ці ризики, розміри кредитів обмежили. Не буду зупинятись на конкретних цифрах, але навіть ці обмеження залишають можливість видавати кредити, які можуть знадобитись пересічній людині або невеличкому бізнесу. Також банкам фінансової інклюзії не можна буде вкладати кошти в недержавні цінні папери. Також обмежили коло можливих клієнтів – громадяни, малий бізнес, місцеві громади.

Я свідомо не наводжу цифр для згаданих лімітів, тому що відповідні цифри можуть змінитись під час розгляду законопроекту у Верховній Раді. Хоча НБУ наполягає на тому, що ці ліміти дуже точно зважені, і варто залишити їх саме в такому вигляді.

В мене також склалось враження, що Нацбанк буде дуже ретельно досліджувати діяльність перших отримувачів ліцензій банків фінансової інклюзії. Але бажання розширити цей, як було сказано, "периметр солідарності" на банківському ринку доволі ясно видно.

Дуже сподіваюсь, що мережі банків фінансової інклюзії будуть розповсюджуватись не тільки у прифронтових районах, але й на всій території країни. Мене особисто дуже непокоїла перспектива надто швидкого посилення вимог до фінансових установ, що витікала з наших євроінтеграційних прагнень та зобов’язань.

Ось цей розрив між умовами роботи в благополучній Європі і у воюючій Україні, на мій погляд, не давав підстав надто поспішати з впровадженням євроінтеграційних вимог абсолютно в усіх сферах, а у фінансовій – поготів. Маю сподівання, що ось цей новий вид банківських установ зіграє роль своєрідного буфера між тим, що зазначено у євроінтеграційних вимогах, та тим, що відбувається тут і зараз. Цей буфер нам дуже потрібен.