Боротьба за мільярди кума Путіна

30 січня Касаційний адміністративний суд мав розглянути позов Віктора Медведчука до Володимира Зеленського щодо указу президента №13/2023 від 10 січня 2023 , за яким для Віктора Медведчука припинили українське громадянство. Разом з Медведчуком цим указом громадянство тоді втратили екс-нардеп Андрій Деркач, що нещодавно потрапив під персональні санкції США як "російський агент з більш ніж десятирічним стажем", Тарас Козак, близький соратник Медведчука та Ренат Кузьмін, колишні нардепи з Опозиційного блоку.
"Якщо народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли в Україну, то наші дії будуть відповідними", - прокоментував в той день свій указ Володимир Зеленський у відео-зверненні.
Медведчук також намагається скасувати зараз рішення РНБО, яким в Україні були запроваджені санкції проти нього. Вже два роки з цією справою Медведчука творяться якісь незрозумілі речі –судові засідання не відбуваються у зв`язку "з неможливістю сформувати склад колегії суддів", черговий суддя перебуває у відпустці. Останній раз це трапилося в листопаді 2024 року, наразі перенесли розгляд справи на шосте лютого.
Віктор Медведчук покинув Україну у вересні 2022 року внаслідок обміну. В квітні 2022 року його схопили співробітники СБУ при невдалій спробі втечі за кордон. Згодом Медведчука обміняли на 215 українських військовополонених, майже половина з яких бійці полку "Азов", захисники Маріуполя. Тоді цей обмін голова Головного управління розвідки Кирило Буданов пояснював тим, що Медведчук дуже потрібен керівництву Росії, бо "був особою, через яку йшло фінансування певних посадовців та взагалі наповнення негласного бюджету ФСБ". "Тому він їм конче потрібний. Це перш за все засіб їхнього впливу і заробляння/відмивання коштів. Це і є головна причина, чому вони так за нього боролися", – казав Буданов.
Варто зазначити, що і наразі Медведчук не полишає в РФ публічну діяльність на тему України. Як зазначається на сайті Wikipedia, в червні 2023 року Медведчук очолив у Москві громадський рух "Региональное общественное движение "За развитие гражданского общества "Другая Украина". Ця організація запатентувала в РФ товарні знаки "Настоящая Украина", "Голос другой Украины" та "Другая Украина".
"Медведчук – це не просто кум путіна, а якісно задокументований нами державний зрадник. Його провина повністю зафіксована у відповідних матеріалах, які зібрала СБУ", - зазначав очільник Служби безпеки України Василь Малюк. Тоді він говорив, що обмін Медведчука не перешкоджатиме розгляду його справ у суді: "Це стосується і ухвалення рішень, і призначення покарання, і конфіскації арештованого майна".
У 2021 році Медведчук входив до списку найбагатших українців за версією українського Forbes. Видання оцінило. його статки у $620 млн. Медведчук посів 12-те місце в списку Forbes як бізнесмен, що заробляє у сферах енергетики, металургії, нерухомого майна та медіа.
Медведчук перебуває під американськими санкціями з 2014 року, тому його основні активи давно офіційно перебувають у володінні дружини Оксани Марченко, відомої в минулому телеведучої. Вона наразі як і чоловік перебуває під українськими санкціями, проте на відміну від Медведчука громадянства Марченко не лишали.
В свій час Центр протидії корупції опублікував достатньо детальний матеріал про численні бізнес- та медіа активи родини Медведчука-Марченко.
Арешти майна

Напочатку повномасштабного вторгнення майно в Україні російських власників та колаборантів передавалось в процесі кримінальних проваджень в управління Агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).
За перший рік повномасштабної війни АРМА отримала такого майна на більш ніж $1,5 млрд.
В тому числі до АРМА потрапила частина майна Медведчука. В процесі арешту на етапі досудового розслідування, за деякими справами, що тягнуться вже не перший рік, проте до розгляду в суді так і не дійшли.
Наприклад, відома яхта ROYAL ROMANCE, 2015 року випуску, що була десять років тому придбана Медведчуком за 200 млн євро, і арештована в Хорватії, спочатку потрапила під управління АРМА за кримінальною справою, відкритою ще у 2016 році. Нібито на схема з ПАТ "Центренерго" через фіктивні фірми Медведчук акумулював 205,39 млн грн. З них 30 млн грн готівкою передав "за вказівками представників вищого політичного керівництва РФ" представникам "ЛНР" та "ДНР".
Вдруге яхту заарештували в червні 2023 року, вже по іншій справі, фінансування "незаконно створених на території АР Крим воєнізованих і збройних формувань Російської Федерації". Стосувалась справа сплати росгвардійцям за охорону маєтку Медведчука в окупованому Криму, він загалом сплатив їм за охорону з 2014 по 2022 рр у рублях еквівалент 10,42 млн грн.
Агентству були передані також три квартири Медведчука-Марченко в Києві, спортивну базу у Київській області, земельні ділянки, будинки, два квадроцикли, авто Maybach,гвинтокрил, літак, численні картини, ікони, статуетки, ювелірні вироби, посуд та меблі за справою щодо незаконного будівництва маєтку на території Закарпатської області в урочищі "Паражин", де підконтрольне сім’ї Медведчука ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" будувалось з 2005 року, огородивши парканом 226,5 га земель місцевого лісництва.
Крім того під управління АРМА відійшли три підприємства у Львівській області – цегельний завод "Керамбуд", будівельне підприємство "Капітал плаза" та виробництво бетону "Бетонбуд", що Віктор Медведчук контролював з Тарасом Козаком.
Мін’юст проти АРМА
АРМА розпочала продаж майна Медведчука у липні 2024 року, а в грудні Мін’юст звернувся до Вищого антикорупційного суду, щоб заборонити АРМА цей продаж, щоб реалізувати майно Медведчука за швидкою санкційною процедурою. Наразі за українським законодавством займатися активами підсанкційних осіб, громадян країни-агресора та колаборантів має Фонд держмайна. Дохід від них має зараховуватись до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Суд клопотання міністерства задовільнив, АРМА пішла в апеляцію, проте спір там програла.
На засіданні Апеляційної палати ВАКС представники АРМА розповіли, що було реалізовано 114 об’єктів нерухомого майна Медведчука, з яких 90 картин та ікон, що не мають художньої цінності, 20 годинників, 2 авто та два квадроцикли, загалом на 10 млн грн.
Очільниця АРМА Олена Дума на питання судді що відбувається з численними кримінальними провадженнями, за якими реалізовують майно Медведчука, розповіла, що всього проваджень шість і що досі триває досудове розслідування, до розгляду в суді жодне не дійшло.
"Вироків немає через те, що йде повномасштабна війна і на виконання рішення президента держзрадника Медведчука було обмінено на 215 полонених і повернуто до Україні. Це є перешкоджанням в рамках кримінального провадження щодо опитування Медведчука як свідка", зазначила Дума.
На питання судді - який обсяг того майна, що є речовими доказами та яка його вартість загалом, Дума відповіла, що це "мільярди".
"Одна ухвала суду містить 50 сторінок нерухомого майна , серед якого земельні ділянки, корпоративні права, ювелірні вироби, картини, гелікоптери…Це мільярди, сотні мільярдів гривень. Це орієнтована сума. Точна вартість може бути встановлена коли ми отримаємо звіт суб’єкта оціночної діяльності і рецензію на звіт", - відповіла очільниця АРМА.
Зрештою і в апеляції агентство програло Мін’юсту. Попереду ще один розгляд у вищій судовій інстанції.
БізнесЦензор вирішив запитати у юридичного радника Transparency International Ukraine Павла Демчука в чому полягає спір АРМА та Мін’юсту, чи може Медведчук познімати з себе санкції та чи може Україна продати активи Медведчука за кордоном.

За рішенням слідчого судді у кримінальному провадженні залучають АРМА, що реалізує лише конкретні, вказані в ухвалі активи підозрюваного? Чи загалом може продавати все майно, що фігурує у справі?
АРМА може продавати лише те майно, що чітко визначено в ухвалі слідчого судді про управління таким майном шляхом його реалізації. АРМА буде таке майно продавати на Prozorro.Продажі. Кошти від продажу зберігаються на депозитному рахунку АРМА. Ці гроші там знаходяться до моменту, поки не буде прийняте рішення або про конфіскацію активів, що відбувається за вироком, або до скасування арешту. Тобто аби конфіскувати активи Віктора Медведчука в кримінальному порядку потрібно його засудити за статтею, санкція якої буле передбачати конфіскацію майна або ж за спеціальною конфіскацією. Арешт може скасовуватись з різних підстав. Може бути виправдувальний вирок, або у досудовому розслідуванні хтось звернеться з таким клопотанням через те що арешт накладено необґрунтовано або він вичерпав свою потребу, наприклад, досудове розслідування проводиться невиправдано довго.
Я правильно розумію, що у разі виправдального вироку АРМА має ці гроші від продажу активів Медведчуку повернути?
Так. За положеннями профільного закону.
Я передивлялась кримінальні справи Медведчука, за якими двічі арештовували його яхту. Перша справа взагалі відкрита у 2016 році, до сих пір, напевно, тягнеться провадження... На підставі тривалості досудового процесу Медведчук може скасувати врешті арешт яхти в суді?
Це питання тактики та стратегії досудового розслідування. Складно виключно з публічних матеріалів оцінити перспективність кримінального провадження.
Яхта знаходиться за кордоном і поки вона арештована на неї держава витрачає великий обсяг коштів на утримання. Щоб її хтось купив, вона має бути в гарному стані, сплачені платежі за зберігання. Бо з часом виникає питання: наскільки її рентабельно купувати. Є інший механізм, що дозволяє її реалізувати в межах накладених міжнародних санкцій. І він виглядає значно перспективніше, ніж кримінальний у цьому конкретному прикладі. Для цього наші іноземні партнери дипломатичними шляхами повинні вирішити як треба поводитись із цим підсанкційним активом. Адже для того, щоб його конфіскували за кордоном на підставі українського вироку, у ньому має чітко зазначатись і доводитись, що яхта була придбана за кошти, набуті злочинним шляхом. Бо в українському законодавстві є таке покарання як конфіскація майна. Коли конфіскують всі активи особи, які їй належать безвідносно до того, чи вони злочинні чи вони не злочинні. Наприклад, людина володіє квартирою, яка є у законній приватній власної, її можуть конфіскувати. За кордоном таке покарання не визначається правомірним. Якщо цю яхту конфіскують за нашим кримінальним законодавством, з метою конфіскації майна як покарання, її взагалі не можна буде виконати за кордоном. Певний успіх може бути, якщо яхту конфіскувати в порядку спеціальної конфіскації, яка передбачена українським законодавством. Але це передбачає доведення, що яхта була придбана, наприклад, за доходи від злочину, або ж була предметом злочину.
Вам загалом не нагадують тривалі провадження проти Медведчука ситуацію десять років тому, коли з оточення Януковича в ЄС згодом познімали санкції, бо наші правоохоронні органи не могли надати докази, що ці активи були набуті нечесним шляхом?
Ми досліджували питання конфіскації та повернення активів і, нажаль, практика перших років після Революції гідності не була успішною. Це питання досвіду, розуміння міжнародного законодавства і бажання, спроможності наших органів досудового розслідування доводити всі ці речі. Зараз стан справ кращій. Відбувається обмін знаннями з представниками міжнародної спільноти. Якщо в 2014 році такого досвіду не було, то зараз стан міжнародного співробітництва органів прокуратури українських та європейських значно кращий. Наприклад, справи Національного антикорупційного бюро, коли в слідчих групах з іноземними колегами розслідуються злочини, які вчинялись не лише на території України, а й за кордоном. Рух є. Але він не є сталий та повністю успішний. Бо це величезна кількість правоохоронців, якщо в НАБУ є успішні приклади, то в ДБР, чи інших правоохоронних органів маємо їх значно меншу кількість.
Ми можемо підозрювати що це корупційне питання? Головний камінь спотикання для розслідувань – корупція?
Я не готовий стверджувати те, що це виключно якість неправомірні дії правоохоронців, через які не вдається правильно конфіскувати актив.
Не вдається завершувати розслідування. Зібрати потрібні докази і тому подібне…
Мені важко тут щось коментувати без матеріалів кримінального провадження. Це питання того які дії розслідують, яка є доказова база, чи було виправдано взагалі почати це розслідування, чи це з самого початку була погоня за гучними заголовками. Наші органи досудового розслідування часто комунікують, коли тільки провели перші обшуки та затримання за справою. Хоча це лише первинний етап першої частини досудового розслідування. Значно більшим показником було б, коли комунікують після того як справу скерували до суду. В такому випадку прокурор і орган досудового розслідування вже переконані, що так, ця особа винна, і вони готові вступити у публічний спір зі стороною захисту. І доводити перед судом, що особа винна. А так це просто вихід на публіку, що будує у суспільстві невиправдані очікування. Коли тільки повідомили про підозру і особа типу винна. Але це лише початковий рівень припущення. І тут питання наскільки наші органи досудового розслідування готуються до цих етапів, як сильна в них доказова база.
Вертаючись до позовів Медведчука, чи може він звернутись до Європейського суду по правам людини, що Касаційний адміністративний суд два роки не розглядає його справу по суті стосовно скасування санкцій РНБО щодо нього? Два роки судді не можуть зібратись.
В цьому аспекті я вам не буду коментувати. Це не лежить в сфері моєї експертизи.
Яка була мотивація Мін’юсту заборонити АРМА продавати активи підсанкційного Медведчука? В ухвалах суду по кримінальним провадженням, куди залучали АРМА, йдеться про незначний відсоточок майна Медвечука, яке дали агентству реалізувати. За приблизними оцінками очільниці АРМА Олени Думи, загалом статки Медведчука нараховують активів на сотні мільярдів гривень. АРМА продала на 10 млн грн.
Я можу поділитися лише своїми спостереженнями цієї ситуації. Мін’юст подав позов про стягнення активів Медведчука. З початку повномасштабного вторгнення була така практика, що кримінальний арешт використовували виключно з метою заблокувати підсанкційні активи. Активи таких осіб в кримінальному процесуальному порядку передавались до АРМА. Ці справи було складно визначити як перспективні з точки зору стороннього спостерігача. Наше припущення, що кримінальний арешт і передачу до АРМА використовували, щоб зробити дієвим блокування активів. Щоб позбавити власника на певний період часу можливостей управляти своїм активом, отримувати від нього доходи. Якщо ж дивитися на законну мету арешту, то це робиться для того, щоб потім, з вироком можна було б конфіскувати цей актив в дохід держави. Але для цього потрібен вирок суду.
Якщо говорити про санкційну політику, то Закон про санкції створений в тому числі для того, щоб очистити українську економіку від російського сліду і коли Мін’юст звертається з позовом до ВАКСУ, він фактично добивається, щоб стягнули актив в дохід держави. Тоді є різні способи використання цього активу, який є у державній власності, одним з способів є продаж, інший – управління активом Фондом держмайна. В АРМА є лише один спосіб – вони продають активи, коли слідчій суддя їм сказав це зробити для забезпечення арешту або на виконання вироку суду. Виникає питання: хто зможе вигідніше продати цей актив – АРМА чи Фонд держмайна. Активи, що продає АРМА, можуть бути менш привабливими для потенційних покупців, ніж коли їх продає Фонд держмайна. Коли кошти на рахунках АРМА, вони все ж таки ще лишаються власністю підсанкційної особи, їх треба повертати, якщо арешт скасують. Відповідно до Закону про санкції, санкційна конфіскація має пріоритет перед будь-яким іншим кримінальним арештом. Тому виконання рішення про санкцію Фондом держмайна є в пріоритеті. Тому Мін’юст міг звернутись із такою заявою про забезпечення, щоб ефективно виконати потенційне рішення про санкції.
АРМА намагається перетягнути на себе лідерську роль у виконанні санкційних рішень, бо це комунікаційно приваблива тема. Всім подобається, коли стягують майно поплічників держави-агресора, а АРМА бракує публічної довіри. Вони намагаються показати, що вони є лідерами цього процесу і навіть лобіюють прийняття закону про внесення змін до їхнього профільного закону, щоб отримати повноваження управляти майном підсанкційної особи. В АРМА навіть не гребують публічно критикувати позицію Мін’юсту. Для мене це неприємна ситуація, коли один державний орган публічно критикує інший державний орган суто з тією метою, що їм хочеться більше повноважень. Це породжує таку непослідовну державну політику в питанні санкцій. Тут треба згадати, що АРМА – це сервісний орган у системі кримінальної юстиції. АРМА повинна розшукувати активи, на які можна накласти арешт та ефективно управляти активами, які передали їм. АРМА, нажаль, не настільки успішна у сферах управління активами для того, щоб їм передавати ще додаткові повноваження по санкційних справах.
Вони показують великі надходження від управління арештованими активами. З іншого боку, жоден управитель, якого назначила АРМА не показує, що управління підприємством є прибутковим. Управителі фактично сплачують гарантовані сталі платежі, але це не той максимальний профіт, який могло б це підприємство приносити. Наприклад, "Вінницяпобутхім" до моменту його арешту і призначення агентством управителя показував дохідність десь у900 млн грн. Після арешту та призначення управителя – 90 млн грн. Це неспівмірні показники. Тому виглядає необґрунтованою позиція АРМА, що хоче собі повноваження у питанні реалізації підсанкційних активів.